article-2250733-16960669000005DC-692_634x595Для NIHILIST.LI

#яНеБоюсьСказати, що соціалізація чоловіків призводить до їхньої кругової поруки та солідарності, як це буває серед бюрократів, правоохоронців та інших представників влади. Несвідомо чи напівсвідомо чоловіки вдаються до буцімто об’єктивності в оцінках статевих домагань чи зґвалтувань: звинувачують жертву, виправдовують ґвалтівника, шукають пом’якшуючі обставини чи взагалі зводять насилля до іронії та жартів. Навіть ті з чоловіків, які визнають та засуджують насилля, шукають його корені в психічних розладах, оминаючи тим самим некомфортну і болючу істину: в суспільстві, побудованому на владі та підкоренні, насилля є одним із варіантів норми.

Чоловік вдається до ґвалтування через те, що суспільство передбачає таку опцію на всіх своїх рівнях, і для цього йому не обов`язково бути психічно хворим. Якщо чоловік має можливість примусити жінку до сексу і не бачить ніяких причин відмовляти собі в подібному задоволенні, мало що здатне його зупинити. Ґвалтівники в побутовому розумінні психічного здоров`я це і цілком “нормальні” люди. Серед них є чоловіки середнього й вищого достатку, які мають сім`ї, дітей, гідне працевлаштування, широке коло друзів, суспільне визнання і повагу. Вони можуть бути вашими сусідами, родичами чи приятелями – подібна близькість їх ніяк не забов’язує поважати право на сексуальну недоторканість особистості. Скоріше за все скоєне домагання чи зґвалтування відбудеться з боку людини, яка входить у коло довіри, аніж незнайомця.

Хтось скаже, що в найбільш насильницькій спільноті – кримінальній субкультурі – гвалтування є своєрідним “смертним гріхом”, тож не можна говорити про його притаманність всім верствами суспільства. Формально це так, але пригадаймо відношення до жінки у кримінальному суспільстві та про сексуальну культуру у ньому ж загалом. Спільнота, в якій правильно ставитися до жінки як до шматка м’яса і відкрито ґвалтувати інших чоловіків по суті зводить статеве насилия до обмеженого набору формальних обставин, взятих із карного кодексу та судових вироків. При цьому безліч інших факторів, що не дають звинуватити чи засудити ґвалтівника, ні до карного кодексу, ні тим більше до філософії зеків не належать, але не перестають при цьому бути насильницькими до жінок та, в окремих випадках, чоловіків.

Домагання та ґвалтування – речі значно ширші за те, що визначає суспільна мораль та законодавство, а безліч випадків залишаються нерозголошеними та безкарними. Багато хто з чоловіків неодноразово опинявся в ситуації, коли згода на статеві зносини, нібито усвідомлена та бажана, давалась під тиском обставин. В таких стосунках немає нічого хорошого. Для багатьох жінок ці випадки складають левову частину всіх статевих контактів (якщо не просто контактів) з чоловіками – тому годі дивуватись недовірі та підозрілому ставленні з їхнього боку, а також відношенні до сексу як до тягара чи неприємної рутини.

Частина дівчат та жінок живе за постійного остраху домагань, яке ніким не відсікається й не засуджується. Навіть суспільно відомі ґвалтівники, яким пощастило оминути відповідальності, скоріше за все, в залежності від ступіню тяжкості свого злочину, швидко реабілітуються в очах громадськості як ті, що “вчинили помилку”, “перегнули палицю” ба навіть просто “захищали свої почуття”. Подібних прикладів безліч, і це ще раз доводить: насилля у всіх його проявах є системною рисою суспільних відносин, побудованих на владі та підкоренні. Традиціоналістські ідеології, що не вбачають у подібному проблем, лише затверджують насилля у якості цементу для цеглин суспільства. Такими ідеологіями є і традиційне для пост-радянського світу християнство, що не вбачає злочину в насильстві щодо жінок та дітей, якщо протилежне не довів суд, і різні форми радикального націоналізму, який стверджує в якості гідних та правоздатних лише чоловіків, в той час як жінки – у ліпшому випадку другорядні “бойові подруги”, чиї слова не можуть навіть змагатися із чоловічими.

Чоловікам мало просто співчувати постраждалим жінкам чи захищати їх від майбутніх домагань. Задача чоловіків, як членів суспільства, що мають більші можливості – проаналізувати своє відношення до жінок та віднайти у ньому все зверхнє, агресивне й насильне, видалити його й надалі будувати відносини на засадах рівності й відповідальності. Чоловікам слід, усвідомлюючи вагу власних привілеїв, бути впевненими на сто відсотків, що статеві зносини, які от-от відбудуться, бажані та усвідомлені з обох (чи більше) сторін. Варто покінчити з відносинами, що дають широкі можливості для експлуатації жінок в усіх сферах життя, інакше будь-які розмови про рівність статей не будуть варті геть нічого.